Тож, для «Луцького комбінату хлібопродуктів №2» 2016 рік став продуктивнішим за 2015-тий.
– Зокрема, елеватор був завантажений на 30% більше, тоді як обсяги переробки дещо зменшилися, – наголосив у доповіді директор підприємства. – Збільшення кількості прийнятого на зберігання зерна з 22 до майже 35 тис. тонн можна пояснити хорошим урожаєм, а зменшення кількості виготовленого борошна – насамперед, значним зниженням обсягів переробки жита, адже імпорт житнього борошна з Білорусі був у цьому році більш вигідним. Також вплинуло на зменшення обсягів переробки, що було виявлено на території Рівненської та Волинської областей збудник африканської чуми, а тому перестали користуватися попитом висівки. Відповідно, падіння цін на них зменшило рентабельність переробки і змусило клієнтів переорієнтуватися на продаж не переробленого зерна.
Відповідно до озвученої інформації, показники ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства виглядають наступним чином: чистий дохід підприємства зріс на 3% в порівнянні до 2015 року. Собівартість продукції зменшилась із 12 млн 474 тис. грн до 11 млн 190 тис. В 2016 році, вперше за декілька останніх років, з’явився валовий прибуток, що на 1 млн 285 тис. грн. більше ніж в минулому. Чистий фінансовий результат збільшився на 81%. Однак, заборгованість із заробітної плати зросла з 1 млн 723 тис. грн до 2 млн 317 тис. на кінець 2016 року. В основному через підвищення рівня мінімальної заробітної плати.
Відтак, навіть попри нарощення обсягів наданих послуг підприємство не генерує достатньо прибутку для фінансування поточної діяльності для покриття заборгованості попередніх періодів. І цього не приховує керівництво. Навпаки наголошує: борошномельний комплекс таких розмірів не є самоокупним, виконуючи виключно сервісну функцію, тобто надаючи тільки послуги і не оперуючи власними ресурсами.
– Наявні виробничі потужності та потреби для їх обслуговування потребують безперервного виробництва в тих обсягах, які на порядок перевищують потреби регіону в продуктах такої переробки, озвучив позицію Вадим Гранюк. – Єдиним, на мою думку, виходом є пошук інвестора, який був би зацікавлений в такому форматі підприємства та забезпечив би його відповідним обсягом ресурсів для генерування надходжень та, відповідно, можливості для погашення боргових зобов’язань. Такими інвесторами можуть бути ПАТ «Аграрний фонд», або Держрезерв, як основні кредитори даного підприємства. Ця ідея знайшла підтримку у міністерстві та керівництва потенційних державних інвесторів. Але, на жаль, станом на сьогодні не втілена з різних не залежних від комбінату причин.
Варто нагадати, що на Луцькому КХП №2 досі існують чималі борги. За підрахунками – близько півмільярда гривень. При цьому, потужності та майновий комплекс підприємства вартує меншу суму. Тож змінити ситуацію можна лише за чіткої позиції власника – держави.
Вести розмову про подальшу долю підприємства на рівні столиці – цю ідею повністю підтримав голова облдержадміністрації Володимир Гунчик, бо, мовляв, нинішній стан – ніщо інше, як консервування проблеми.
– Ми з вами повинні більш жорстко поставити питання перед міністерством і відомствами, – висловися голова облдержадміністрації.
Відтак, наголосив, що за першої нагоди порушить питання перед Прем’єр-міністром України Володимиром Гройсманом. Щоправда, спершу про перспективи Луцького КХП №2 говоритиме із керівництвом Міністерства аграрної політики та продовольства України. Відтак, волинські керівники галузі найближчим часом зобов’язані узгодити зустріч та підготувати всі необхідні робочі матеріали.
Відділ інформаційної політики облдержадміністрації.
