Сказ – особливо небезпечна гостра зооантропонозна хвороба теплокровних тварин усіх видів і людини, що характеризується важким ураженням центральної нервової системи, незвичайною поведінкою, агресивністю, паралічами і стовідсотковою летальністю.
Небезпека поширення захворювання полягає у тому, що у містах і селах склалася непроста ситуація з бродячими тваринами — собаками і котами, чисельність яких збільшується. Щорічні спалахи хвороби серед сільськогосподарських та домашніх тварин, диких м’ясоїдних зумовлюють вкрай складну епізоотологічну та епідеміологічну ситуацію. З початку року у Володимир-Волинському районі уже зареєстрований один випадок сказу в собаки.
Молоді тварини більш чутливі, ніж дорослі. Всі заражені тварини і людина від цієї хвороби без винятку гинуть. Вірус сказу передається головним чином через слину при укусах або послинені (вірус міститься в слинних залозах 54-90% собак, що загинули від сказу). У зв’язку з тим, що виділення вірусу зі слиною починається за 8 – 10 діб до появи клінічних ознак хвороби, необхідно, щоб тварини, які покусали людей, упродовж 10 діб утримувались ізольовано, під наглядом ветеринарного лікаря.
При вуличному сказі епізоотичний процес забезпечується коротким циклом репродукції вірусу в організмі хворої собаки, гострим перебігом хвороби, характерною клінічною картиною, швидким передаванням збудника хвороби наступній сприйнятливій тварині (зазвичай також собаці) і загибеллю хворої собаки в короткий строк. Іноді в епізоотичний ланцюг випадково включається покусана собакою людина або свійська тварина.
Міський тип сказу в Україні еволюціонує через відсутність чіткої нормативно-правової бази щодо розведення і утримання собак і котів, адміністративної та юридичної відповідальності їх власників, особливо у приміських зонах та сільських місцевостях. Поряд з цим, проблемним є процес синантропізації лисиці, тобто наближення її популяції до населених пунктів, що сприяє контакту з безпритульними та бродячими собаками і котами. Неконтрольоване розмноження цих тварин, відсутність для них системи притулків та утилізації трупів загиблих тварин ускладнюють епізоотичну ситуацію щодо сказу.
При сказі у кішок клінічні ознаки в основному такі ж, як у собак, хвороба протікає переважно у буйній формі. Часто заражена тварина намагається сховатися в тихому темному місці. Хворі кішки відрізняються великою агресивністю відносно людей і собак. У них змінюється голос. У стадії збудження кішки прагнуть, так само як і собаки, втекти з дому. Надалі розвивається параліч глотки і кінцівок. Смерть настає через 2-5 діб після прояву клінічних ознак. При паралітичному сказі агресивність виражена слабко.
Щоб уникнути небезпеки, дотримуйтеся правил утримання домашніх тварин:
– охороняйте їх від укусів інших тварин;
– регулярно робіть щеплення проти сказу домашнім, сторожовим та мисливським собакам;
– виводьте собак на прогулянку в наморднику та на повідку. Сторожових собак в установах, підприємствах та організаціях слід утримувати у вольєрах чи в спеціально відведеному для цього місці;
– не заводьте собак і кішок заради забави, не викидайте їх на вулицю.
І пам’ятайте: вакцинопрофілактика – єдиний дієвий спосіб, щоб уберегти себе та своїх улюбленців від цієї хвороби.
Задля забезпечення епізоотичного та епідемічного благополуччя зверніться до спеціалістів Володимир-Волинської районної лікарні ветеринарної медицини (м.Володимир, вул.Кобзарська, 1) або дільничих ветлікарів, які допоможуть провести вакцинацію домашніх тварин.
А при підозрі захворювання домашніх тварин на сказ слід обов’язково і негайно звернутися в державні заклади ветеринарної медицини
Михайло ЖУК, начальник Володимир-Волинської
районної лікарні ветеринарної медицини
